Морський заповідник - Primorye

Далеко від центральної Росії, на півдні Приморського краю сховався острів Гамова. Мало хто чув про нього. Потрапити туди туристам неможливо. Це вам не в Приморське Кілійського району скачатись. Туристичні шляхи проходять далеко від місцевого бездоріжжя, та й прикордонна смуга близька. Охороняють нашу країну військові таємні частини.

Це абсолютно закритий для сторонніх район Приморського краю. Понад 40 років тому офіційно край став заповідною морською зоною. До нього належать води затоки Петра Великого, а також прилеглі всі острови.

Завдяки відсутності тут цивілізації, природа заповідника стала практично незайманою. Величезна різноманітність жителів морського світу представлена в затоці.

Вчені ще давно мали надію на створення заповідника, і мрія їх здійснилася наприкінці XX століття. Довелося вирішити це питання обійти всі наші бюрократичні перепони, узгодження документації проходило інстанції найвищого рівня, тим паче, що поруч прикордонна смуга.

Охороняє кордон тут гарнізон артилерійської частини. Військове керівництво досить довго відбивалася від цієї пропозиції, не бажаючи розлучатися зі своїми землями. Вже пізніше, на узбережжі Амура збудували будинок, де відкрився знаменитий Інститут вивчення моря.

Заповідна зона

Щоб прорватися до заповідної зони, доведеться обійти кілька інстанцій. Подорож починається в бухті Золотий Ріг, з невеликої водолазної катерки, що належить керівництву заповідника. Починаючи від Владивостока вперед до затоки Петра Великого. Остаточною зупинкою в пересадках буде бухта Спасіння, що охороняється. З неї вже й починається подорож за хорошої погоди до острова Фуругельма.

Найнедоступніша частина заповідника довгий час була східною частиною, яку так і прозвали «зона нуль». Не лише мандрівники, вчені могли потрапити сюди лише за особливими дозвільними документами.

Прикордонний Владивосток фактично закривав шлях до території заповідника і це була особлива територія. Усі узбережжя півострова Гамова практично начинено військовими частинами різних напрямів військ. Тут все набагато суворіше, ніж на базах відпочинку Приморського.

Сьогодні тут все інакше. Від колишньої військової охорони залишилися лише доти, розбиті стіни колишніх казарм, залишки розібраних артилерійських установок із системою комунікацій.

Колишня сила прикордонної охорони почала вимірюватися кількома десятками військових. Колишні доблесні захисники перетворилися на гідів та зайнялися туризмом. Мандрівникам, які приїжджають сюди, просто цікавим, завжди є чим можна пишатися.

Бухта Вітязь відома знаходженням у ній Наукового центру, що вивчає звички морських ссавців та їх можливості щодо використання у бойових діях. Тут вивчалися рефлекси морських котиків, дельфінів, їх можливості протистояти при нагоді диверсантам, знищенню підводних човнів, які потрапляли в наші води, визначати ракети, що потонули, і багато іншого.