Адреса в Інтернеті

Щоб з Інтернету можна було отримати корисну інформацію, до неї має бути забезпечений доступ, а для цього має діяти якась система адресації. Людство розробило два види адресації: числову та символьну, але воліє їх не розділяти, а використовувати спільно. Це, у свою чергу, вимагає наявності спеціальних довідкових таблиць для переведення символьних адрес в числові та навпаки.

Отже, згідно з ІР-протоколом, кожен комп'ютер, підключений до всесвітньої Мережі (хоча б і на короткий час), повинен мати унікальну IP-адресу. Це числова адреса, що записується чотирма байтами. Його достатньо, щоб звернутися із запитом до будь-якого комп'ютера.

Числова IP-адреса дуже зручна для техніки. Наприклад, маршрутизатори, зустрівши таку адресу в TСР/IР-пакеті, миттєво визначають, куди треба передати пакет, щоб він дійшов адресата. Однак числова адреса незручна для людей. Людина не може навіть припустити, що зберігається за адресою 212.111.95.18, зате вона легко здогадується, що маса цікавої інформації для автолюбителів зібрана на Web-сайті з адресою www.automember.ru. Насправді це одна й та сама адреса, тільки перша записана у числовій формі (IP-адреса), а друга — у символьній (і називається доменним ім'ям).

Структура доменних назв. Ім'я домену — це символьна форма запису адреси в Інтернеті. Воно складається з кількох частин, розділених крапками. Читати доменне ім'я треба праворуч наліво. Останні символи є доменом першого (вищого) рівня. За ними можна визначити країну, в якій це доменне ім'я зареєстроване.

Наприклад, доменне ім'я .RU відповідає Росії, .UA — Україні, .KZ — Казахстану, .DE — Німеччині, .UK — Великій Британії (повний список наводити не будемо). Тільки США, де вперше з'явилася система доменних імен, верхній рівень вказує не так на країну, але в характер організації, що володіє доменним іменем: .СОМ — комерційна, .EDU — освітня, .MIL — військова, .GOV — урядова тощо. .