Байдужість. Що небезпечно?

Байдужість... Набута чи вроджена якість характеру? Тим не менш, у наш час все частіше доводиться стикатися з цим поняттям, все більше поширюється воно серед сучасних людей. Воно стає звичним для нас. Кожен із нас, якщо бути чесним до себе, хоч раз залишався байдужим до проблем рідних та близьких, друзів та знайомих.

Щоразу, залишаючись не причетним до інших проблем, ми знаходимо собі виправдання, щоб совість не мучила. І продовжуємо жити далі, ніби нічого не трапилося, а байдужість тим часом все більше і більше заполонює нашу душу разом із зростанням любові до важких стилів у музиці типу J Rock.

Що відчуває людина, яка пережила на собі байдужість? Він стає черствим, байдужим до чужих проблем та переживань. І чим жорсткіше з ним надійшли – тим сильніше це почуття, тим байдужіше людина стає.

Причину треба шукати, починаючи з раннього дитинства. Як ставилися до дитини батьки? Наскільки обтяжували проблеми дитини? Чи допомагали, чи пускали все на самоплив? Підтримували у важкі хвилини, давали поради чи відштовхували дитину. Все це, згодом, позначається на характері та ставленні до оточуючих. Вже подорослішавши, людина мимоволі проектуватиме на оточуючих ту манеру поведінки, яку прищепили з дитинства.

Байдужість схожа з боягузтвом і підлістю. Воно залишається непричетним до чужого болю, наскільки б сильним та не був. Але байдужі люди, зазвичай, себе такими не вважають. Вони всіляко заперечуватимуть цей факт. А коли, у найвідповідальніший момент, у них попросять допомоги, наприклад, щоб організувати весілля, вони залишаться холодними та черствими, вкотре знайшовши собі гідне виправдання.

Байдужість завжди прикрита маскою. Воно маскується під інші почуття. Байдужі люди можуть бути досить емоційними, навіть експресивними часом. Вони можуть ховати байдужість за співчуттям, але вона не буде щирою. Таким людям не слід виливати душу, ділитися своїми проблемами. Вони все одно вас не почують, адже між поняттями "чути" та "слухати" є суттєва різниця.

Байдужість обманює, тому його не відразу можна впізнати. Це його найнебезпечніша риса. Адже обман завдає біль, не фізичного, звісно. Але душевний біль може бути в сотні разів болючішим.

Байдужість - це не маніяк з величезним ножем, не терорист з автоматом; швидше – це сіренька непримітна людина, яка сидить осторонь і дивиться, як орудують маніяк з терористом, боячись і сподіваючись, що до нього вони не дістануться. І такий "чоловічок" сидить у кожному з нас, час від часу показуючись назовні.

Тож давайте не будемо уподібнюватися таким людям, адже холод душі, байдужість до оточуючих не дасть повною мірою насолодитися всіма фарбами життя, пізнати почуття любові та дружби. Втім, вибирати Вам...