Четвертий п’ятьирічний "план оборони" Японії (1972-1976)

Наголошуючи на економічному аспекті своєї політики, японські правлячі кола продовжували одночасно неухильно нарощувати військовий потенціал країни, зміцнюючи союз із США. Відхиливши в 1971 р. висунуту Лейрдом ідею створення "тотальних сил", в 1975 р. на переговорах з міністром оборони США Дж. Шлесінджером японські керівники "виявили готовність виробити нову систему взаємоузгоджених із США загальних принципів з питань оборони".

У 1972 р. Японія приступила до виконання своєї четвертої програми озброєння, яка являла собою продовження та подальший розвиток трьох попередніх програм. На її реалізацію було вже асигновано 5800 млрд. єн (15444 млн. дол.). Військові витрати країни, таким чином, знову збільшувалися більш ніж у 2 рази, порівняно з попереднім п'ятиріччям (2340 млрд. єн). В результаті Японія вийшла на сьоме місце у світі з витрат на військові цілі.

До підготовки цієї програми військове відомство Японії (у співпраці з Пентагоном) почало вже на початку 1969 р. В основу її розробки, як повідомлялося в японській пресі, була покладена ідея перебудови збройних сил відповідно до стратегії самостійності, з прийняттям відповідальності за оборону Окінави та удосконаленням структури "військ оборони" з урахуванням "китайського фактора". Відповідно до вказівки начальника УНО Я. Накасоне, повідомляла "Токіо сімбун", четвертий "план оборони" розробляється з урахуванням не лише військової могутності КНР, а й її дипломатії, стану економіки, науки та техніки.

Політика мілітаризації країни, що проводилася маоїстським керівництвом Китаю, створення і накопичення ним ядерного потенціалу, модернізація і розширення військово-морського флоту, гегемоністські устремління маоїстів - все це безсумнівно продовжувало стимулювати вплив на озброєння Японії: японські правлячі кола бачили в Японії. мілітаризації зростаючу загрозу не тільки позиціям Японії в Азії, а й загрозу її безпеці. Як і раніше, це слугувало аргументом збільшення витрат на озброєння, на реалізацію планів оборони.

У ході здійснення четвертої програми збройні сили Японії отримали сотні військових літаків новітньої конструкції, два вертольотоносці, до 200 сучасних військових кораблів загальною водотоннажністю 245 тис. т, понад 1 тис. танків і велика кількість бойових ракет різних типів. Було заплановано розробку 200 нових видів бойової техніки для "військ оборони". Вогневу міць японської дивізії до кінця п'ятирічки було намічено довести до 30-кратного переваги порівняно з вогневою міццю колишньої дивізії імператорської армії, значно більшою за своїм чисельним складом.

90% асигнувань направлялося на закупівлю озброєння та військового спорядження вітчизняного виробництва. "Четвертий п'ятирічний план, - за висловом газети "Асахі", - був покликаний наростити м'ясо на скелет японських збройних сил. Відповідно збільшилися асигнування на оборону". Так, на 1976 р. (останній рік п'ятирічки) для цього було асигновано 135 млрд. ієн (5041 млн. дол.), тобто на 13,9% більше, ніж у 1975 р.

У лютому 1974 р. у складі японських ВМС перебувало 15 підводних човнів. Вирішувалося питання забезпечення морських операцій швидкохідними танкерами, ремонтними суднами, плавбазами підводних човнів і транспортами для десантних військ, писала "Тойо кейдзай". Намітки четвертого п'ятирічного "плану оборони" виходили із завдань забезпечення далеких морських комунікацій Японії.

Було внесено зміни до структури збройних сил країни. Так, у 1970 р. в рамках Об'єднаного комітету начальників штабів було створено відділ розвідки, у 1971 р. - Інститут стратегічних досліджень "з метою збирання та аналізу інформації та даних, що стосуються оборони країни, на основі яких мала розроблятися перспективна оборонна політика".

Було створено п'ять військових училищ та військово-медичний коледж. До Ради національної оборони під головуванням прем'єр-міністра було запроваджено додатково: генерального секретаря кабінету міністрів, начальника поліції, керівника наукового управління УНО.