Резистентність результатів лікування алкоголізму

Наведемо деякі статистичні дані, що характеризують стійкість результатів лікування алкоголізму, та факторів, що впливають на перебіг терапії.

А. К. Качаєв наводить дані статистичної обробки значної кількості хворих (10 102 людини). Він показав, що у хворих на алкоголізм, які не піддавалися підтримуючій терапії, рецидиви виникали в перші 6 місяців після лікування в 73,5% випадках, у тих, хто отримував її нерегулярно – у 4,8% хворих і у систематично отримували підтримуюче лікування – тільки у 0, 3% хворих. Ремісія тривалістю від року і більше спостерігалася в основному в групі хворих, які отримали підтримуючу терапію (98,1%), у групі, де лікування проводилося нерегулярно, зазначену ремісію дали 77,4%, а там, де підтримуюче лікування не проводилося, тільки у 10% випадків.

При поєднанні медикаментозного лікування з психотерапією В. М. Кушнарьов відзначає ремісію до 12-16 місяців у 47% випадків. С. З. Пащенков при лікуванні алкоголізму поєднанням гіпнотерапії з фармакотерапією реєстрував ремісію до року у 57% хворих, а ремісію від року до 2 років – лише у 27,2%. За даними Г. М. Ентіна, у хворих, які лікувалися активними методами, у 67,7% рецидиви наступають протягом першого року після лікування, а через 2 роки ремісія зберігається лише у 14%. Це збігається з даними А. Н. Молохова та Ю. Є. Рахальського, С. С. Лібіха, які вказували, що ремісія протягом 2 років спостерігалася у 10-20% хворих.

Як видно, з наведеного, безсумнівно, більш висока ефективність комбінованих методів активного лікування порівняно з проведенням одного виду лікування.

Нами вивчено, за даними дворічного катамнезу, ефективність протиалкогольної терапії:

- в умовах стаціонарного лікування психоневрологічних лікарень м. Ленінграда,

- у наркологічному відділенні при заводі "Севкабель"

- В амбулаторних умовах психоневрологічного диспансеру Василеостровського району м. Ленінграда.

У психоневрологічних лікарнях отримало протиалкогольне лікування 316 осіб, які проживають у Василеостровському районі, в наркологічному стаціонарі при заводі "Севкабель" лікувалося 332 особи та 302 особи лікували амбулаторно. Досліджені хворі можуть бути охарактеризовані в такий спосіб. Більшість із них відносилося до вікової групи від 30 до 50 років. Лише 97 осіб (10,2%) мали вищу освіту, 285 осіб (30,0%) – середню та 568 осіб (59,7%) – початкову освіту. 18,2% хворих на початок лікування ніде не працювали, оскільки були звільнені через пияцтво. Переважна більшість хворих мали сім'ю та дітей, проте 298 осіб (30,1%) було розлучено, 396 осіб (40,1%) мали дітей. У 36,4% вивчених нами хворих була несприятлива спадковість - на алкоголізм страждали батьки або близькі родичі.

Давність алкоголізму до початку лікування до 10 років була у 298 хворих (31,3%), від 10 до 15 років – у 268 осіб (28,3%) та понад 15 років – у 384 осіб (40,4%).

З цих даних випливає, що антиалкогольне лікування значно ефективніше в умовах наркологічного відділення при промисловому підприємстві та в умовах Диспансеру. Відмінність ця є високо достовірною (р < 0,001). Різниця в ефективності лікування в наркологічному стаціонарі при промисловому підприємстві та в диспансері, при даній кількості спостережень, статистично недостовірна, проте кращі результати все ж таки спостерігаються при лікуванні в наркологічному стаціонарі при промисловому підприємстві.

Передбачено розширення мережі наркологічних відділень у психоневрологічних лікарнях, наркологічних кабінетів у психоневрологічних диспансерах та при поліклініках загальносоматичної мережі. Для покращення роботи з виявлення осіб, які зловживають спиртними напоями, обов'язковому їх обліку та залученню до протиалкогольного лікування служать та організовані на деяких промислових підприємствах спеціальні наркологічні відділення при психіатричних лікарнях. У цих відділеннях лікування хворих поєднується з активною трудовою діяльністю у виробничих умовах.

Проведення профілактичних заходів та лікування хворих на алкогольні захворювання може бути досить ефективним у тому випадку, якщо цим питанням займатимуться не лише психіатри, а й лікарі загальносоматичної мережі, що дасть змогу виявити та направити на спеціальну антиалкогольну терапію більше хворих із початковими стадіями алкоголізму.

Крім 950 осіб, які отримали протиалкогольне лікування, ми обстежили катамнестично 37 хворих, які перенесли алкогольні психози.

Ефективність лікування хронічного алкоголізму з перенесеними у минулому алкогольними психозами значно нижча, ніж результати лікування хронічного алкоголізму, що протікає без алкогольних психозів.