Роль жовчних кислот

Холестерин, як і продукт обміну - жовчні кислоти, виділяється з організму з жовчю та калом. Надходить холестерин в організм з їжею, а й синтезується в печінці та кишечнику. Все добре, але процес обміну холестерину часто відбувається «з надлишками». Ці надлишки осідають у жовчі у вигляді каменів (вони проникають у стінки кровоносних судин, спричиняючи їх склероз). Ось чому камені, що формуються при порушеннях циркуляції жовчі, на 70% складаються з холестерину.

Жовчні кислоти утворюються з холестерину в гепатоцитах – це так звані первинні жовчні кислоти: холева та – у меншій кількості – хенодезоксихолева. У зв'язаному вигляді вони виділяються із жовчю. У кишечнику приблизно 2/3 первинних жовчних кислот всмоктується і по воротній вені потрапляє назад у печінку, звідки знову виділяється з жовчю в кишечник.

У цьому кругообігу беруть участь жовчні кислоти – дезоксихолева (утворюється з залишків холевої) і літохолева (утворюється з залишків хенодезоксихолевої), а також третинна – урсодезоксихолева (утворюється в печінці з кетолітохолевої кислоти, яка є продуктом прев). Як бачимо, система досить складна, і в ній також можливі вразливі місця.

Тут слід зазначити, що біосинтез холестерину, а також і жовчних кислот з нього регулюється відповідно двома мікросомальними ферментами печінки. При зниженні активності ферменту, що каталізує утворення жовчних кислот, втраті їх (наприклад, при проносі) або затримці у жовчному міхурі цих речовин виявляється недостатньо; навпаки, при посиленні активності ферменту, що каталізує синтез холестерину, споживанні надкалорійної їжі та інших станів спостерігається його надлишок.

І те, й інше веде до дестабілізації жовчі, її фізико-хімічні властивості змінюються, з неї випадають кристали холестерину, білірубінат кальцію. У певних умовах ці елементи «зліплюються» з іншими елементами жовчі, найчастіше відбувається це у жовчному міхурі, рідше у протоках. Так починають утворюватися холестеринові камені. Згодом вони призводять до жовчнокам'яної хвороби.