Життя в камені

У книгах та переказах життя вирує не тільки на землі, а й під землею. Гноми видобувають дорогоцінні метали, у пагорбах живуть ельфи та хобіти, а печери зі скарбами охороняють люті дракони. Там же розташовані копальні Мордора та житла тролів. У надрах землі багато давніх народів селили душі померлих - цілком логічно, адже на поверхні для всіх місця не вистачить.

Орфей, вирушаючи на пошуки Еврідіки, своєї втраченої коханої, мав спуститися до підземного царства, де правив Аїд. Месопотамський бог Нергал разом зі своїм почетом з демонів і бісів, які врешті-решт знищили один одного, теж царював під землею.

Довгі роки біологи вважали, що підземне життя існує тільки в казках та міфах, і що глибше за кілька метрів від поверхні живі організми можна вже не шукати. Однак ці уявлення залишилися у минулому. Неймовірно, але мікроорганізми здатні вижити в товщі скельних порід на значній глибині, де немає кисню, ні світла, зате є відчутний тиск.

Виявили їх у 1920 р. у пробах ґрунтових вод, зібраних на нафтовому родовищі на глибині сотень метрів під землею. Тоді цьому не надали значення, вважаючи знайдені форми життя привнесеними ззовні під час буріння свердловин, проте зараз здатність мікроорганізмів існувати глибоко під землею – визнаний науковий факт.

У 1992 р. компанія "Тексако", розвідуючи родовища нафти і газу в осадових породах на глибині 2,8 км під Тейлорсвіллським басейном у Вірджинії, подарувала вченим чудову можливість пошукати глибинні форми життя. Навіть при найсуворішому дотриманні стерильності під час збору проб у них все одно виявлялися бактерії.

Більше того, в основному це були раніше невідомі науці види, що не потребують кисню, оскільки енергію вони видобували з навколишньої стародавньої органіки, окислюючи її за допомогою магнію, заліза та сірки. Крім того, вони мають жаростійкість, оскільки породи, що населяються ними, нагріваються до температури вище 60°С. Один із видів, що мешкають у таких суворих умовах, отримав назву Bacillus infernos ("пекельна бактерія").

У наш час мікроорганізми вже виявлено і глибоко в земних надрах, і під океанським дном, в осадових та вулканічних породах. Осадові породи відкладалися на поверхні Землі і тільки потім поступово занурювалися вглиб, так що знайдені в них мікроорганізми, можливо, ровесники цих порід, замкнені в їхній товщі з тих пір, як мільйони років тому почалося їхнє утворення. Ці породи досить пористі, тому мікроорганізми живуть у них всюди. Проте щільність їх невелика. При культивації в лабораторних уеловіях виявляється менше десяти бактерій на кожний грам породи.

Не порівняти з мільярдом бактерій, що мешкають в одному грамі садового ґрунту. Вулканічні породи - граніти та базальти - утворюються при затвердінні розплавленої магми. Оскільки вони є монолітом, бактерії селяться в основному в найтонших тріщинах, проте в деяких випадках мікроби "риють" власні ходи, розчиняючи камінь. У вулканічних породах мікроорганізми з'явилися, швидше за все, вже після застигання - разом з водою, що тисячоліттями просочується з поверхні.